Цікава економіка

Економічні ігри

 Використання гри у навчанні є дійсно актуальною проблемою, яка обґрунтовано висвітлена в працях багатьох педагогів, психологів і методистів. У роботах К. Д. Ушинського, А. С. Макаренка гра розглядається як могутній засіб мотивації навчання, як могутній засіб виховання волі, колективізму, формування практичних навичок. Л. С. Виготський розумів гру як сприятливе середовище для зародження пізнавальних сил учня і як підґрунтя для перетворення ігрових дій в розумові, назвав її дев’ятим валом навчання і виховання. О. М. Горький вважав бажання дітей грати «біологічно законним» і стверджував, що гра – основний шлях пізнання світу. В. О. Сухомлинський писав, що без гри не має й не може бути повноцінного розумового розвитку.

На думку цих авторів гра – це унікально діяльність, яка не лише здійснює великий вплив на психічний розвиток учня, перетворює навчання в радісний процес, і непомітно для учнів сприяє засвоєнню ними програмного матеріалу, формує уміння і навички. Гра поруч з працею та навчанням здавна привертала увагу вчених, філософів, культурологів, психологів, педагогів. Психологічні механізми ігрової діяльності спираються на фундаментальні потреби особистості у самоствердженні, самовизначенні, самореалізації.

Досвід показує, що навчальна гра – прекрасний помічник вчителя. Використовуючи на уроці певну систему ігор, поступово можна ускладнювати матеріал, збільшувати його об’єм. А завдання вчителя буде полягати в тому, щоб забезпечити кожному учневі можливість пробувати, шукати, помилятись.

Сучасний урок економіки не мислимий без інтенсивності і потребує від учнів концентрації уваги, напруження сил. Застосування ігор дає змогу зберегти ентузіазм, прагнення до успіху.

Щоб забезпечити високу працездатність до останніх хвилин уроку, треба дати мотиваційний старт. Тому на початковому етапі уроку пізнавальна гра має велике значення в розвитку активності учня. Урок повинен бути насичений такими вправами і іграми , які б дали змогу чередувати види діяльності учнів. Гру застосовують як під час вивчення нової теми, так і під час закріплення й перевірки знань.

 Ділова гра. Як заробити на життя

Відомі економісти

Премія пам'яті Нобеля з економіки, 1970 г.

Американський економіст Пол Ентоні Сэмюэлсон народився в Гері, штат Індіана. У 1935 р., не досягнувши віку двадцяти років, він отримав ступінь бакалавра в Чиказькому університеті, де його вчителями були такі економісти, як Френк Найт, Джекоб Вінер і Генрі Саймонс. Докторську ступінь з економіки він одержав у 1941 р., і водночас за дисертацію його присуджено премію ім. Девіда Уэллса.

Його перша робота, опублікована у 1938 р., стосувалася теорії «розкритої переваги» споживачів. Відповідно до традиційному підходу теорії споживачів, люди «максимизируют корисність» (прагнуть домогтися найбільшого задоволення власних потреб), що вони купують будь-які товари або ж послуги. Цією теорією Сэмюэлсон відкрив дорогу важливим новим положенням теорії індексів цін й вимірювання національного дохода.

Книжка Сэмюэлсона «Основи економічного аналізу», опублікована у 1947 р. з урахуванням його докторську дисертацію, виявилася однією з значних економічних творів ХХ століття. Вона послужила міцної підвалинами основного потоку економічної теорії.

У 1970 р. Сэмюэлсон отримав Премію пам'яті Нобеля з економіки «за наукову працю, розвиваючу статичну і динамічну економічну теорію яка зробила внесок у збільшення рівня аналізу, у області економічної науки».

Премія пам'яті Нобеля з економіки, 1971р.

Саймон (Семен) Кузнець народився у Харкові. Навчався в реальному училищі, згодом успішно закінчив гімназію і протягом двох років вчився на юридичному факультеті Харківського університету, де на той час викладали економічні дисципліни. Під час навчання працював у відділі статистики Центральної ради профспілок України. В 1921 р. у збірнику «Материалы по статистике труда на Украине» опубліковано його першу статтю — «Денежная заработная плата рабочих и служащих фабрично-заводской промышленности г. Харькова в 1920 г.».

З 1922 р. С. Кузнець жив у США, де продовжив навчання в Колумбійському універси¬теті. В 1926 р. захистив докторську дисертацію на тему «Циклічні коливання: роздрібна й оптова торгівля у США, 1919-25 рр.» З 1927 р. він працює в Національному бюро економічних досліджень. Міжнародне визнання вченому принесли дослідження національного доходу США як одного з найважливіших показників рівня економічного розвитку американського суспільства і матеріального достатку його громадян, а також дослідження національного доходу багатьох країн. У 1930 р. виходить його ґрунтовна праця «Столітня динаміка виробництва та цін», яка викликала широкий резонанс у наукових колах.

Нобелівську премію в галузі економіки С. Кузнецю присуджено «за емпірично обґрунтоване тлумачення економічного зростання, яке привело до нового, глибшого розуміння як економічної і соціальної структур, так і процесу розвитку». В Україні, на жаль, праці видатного економіста досі майже невідомі.

Премія пам'яті Нобеля з економіки, 1973р.

Американський економіст Василь Леонтьєв народився у Санкт-Петербурзі. Спочатку навчався у Ленінградському університеті, потім продовжив навчання в Берлінському університеті. У віці 22 років він отримав ступінь доктора наук з економіки.

Починаючи з публікації у 1936 р. його першої статті, присвяченій методу «витрати – випуск», наукові праці Леонтьєва вирізнялися високою аналітичної строгістю і широким діапазоном інтересів до загальним економічних проблем.Леонтьєв удосконалював свою систему протягом 50-х і 60-х гг.

Щоб досліджувати проблеми економічного зростання і розвитку, Леонтьєв розробив динамічний варіант колись статичної моделі аналізу «витрати – випуск», впорснувши у неї показники потреб у капіталі до списку так званого кінцевого попиту, чи кінцевих продажів. Оскільки метод «витрати – випуск» довів свою корисність як аналітичного інструмента в нової сфері регіональної економіки, шахові баланси почали складатися і для господарства деяких американських городов.

У 50-х рр. він довів, що американська експорт містить більше трудовитрат, ніж імпорт, кинувши цим виклик основному догмату теорії міжнародної торгівлі. Відомий «парадокс Леонтьєва», цей фундаментальний принцип стала основою глибшого розуміння структури торгівлі відносин між країнами.

Успіх Леонтьєва при застосуванні моделей економічного аналізу «витрати – випуск» в чому пояснюється його видатними здібностями як економіста широкого профілю, має різноманітні інтереси у багатьох областях, таких, наприклад, як теорія міжнародної торгівлі, теорія монополії, эконометрика.

Леонтьєв удостоївся Премії пам'яті Нобеля з економіки в 1973 р. «за розвиток методу «витрати – випуск» і її застосування до важливим економічних проблем». Будучи однією з перших економістів, стурбованих впливом економічної активності на якість довкілля, Леонтьєв привів у своєї Нобелівської лекції просту модель «витрати – випуск», що стосується світової екології, у якій забруднення довкілля чітко фігурувало як сектор.

Премія пам'яті Нобеля з економіки, 1993р.

Відомий американський економіст Роберт Фогель народився 1 ли­пня 1926 р. в Нью-Йорку через 4 роки після того, як його сім’я емігрува­ла з Одеси до США. Свою професійну підготовку він розпочав у Корнелльському університеті, де його наукові інтереси були зосереджені на економіці та історії. Отримавши 1948 р. диплом бакалавра гуманітарних наук, Фогель вступає до Колумбійського університету. Фогель захищає дисертацію 1960 р. і одержує диплом магістра гуманітарних наук. Уже на той час він був відомим у наукових колах як талановитий фа­хівець з економічної історії. Фогель ввів науковий термін “нова економічна історія” (тобто, кліометрика). Результати своїх досліджень Фогель публікує у своїх відомих статтях та книгах: “Нова економічна історія, її визначення і методи” (1966), “Нове тлумачення американської економічної історії” (І97І), “Час на хре­сті: економіка американського рабства ” (1974) та ін. Він показав, як можна використати сучасні методи статистичного аналізу й математичного моделювання для оцінки (а нерід­ко і для переоцінки) історичних подій та їх впливу на майбутнє. Саме за застосування нових економічних методів для вивчення історичних процесів йому й було вручено Нобелівську премію з економіки 1993 р. Від 1981 р. і по цей час Фогель продовжує працювати про­фесором Вищої школи бізнесу Чиказького університету. 1998 р. він був обраний президентом Американської економічної асоціації. Р.Фогель – член Національної ака­демії наук США, Європейської та Американської академій мистецтв і наук.

Премія пам'яті Нобеля з економіки, 2007р.

Нобелівський лауреат з економіки Леонід Гурвіч - найстаріший переможець за всю історію нагороди. 12 жовтня 2007 року світова наукова спільнота на найвищому рівні відзначила досягнення 90-літнього американського професора, основоположника теорії оптимізації економічних механізмів.

Перші 25 років життя Леоніда Гурвіча проходили в умовах постійної еміграції. Його єврейська родина спочатку рятувалася від більшовицького режиму у Польщі, пізніше він сам ледь зумів вислизнути з лещат гітлерівських чисток, емігрувавши до США через Португалію.

Розуміючи, що економічні реалії далекі від ідеальних світів, описаних класиками, Гурвіч проводить власний аналіз, який ґрунтується на теорії ігор.

"Існує два види ігор в економіці. Перший - гра, у якій законослухняні люди роблять лише дозволені дії. Однак існує інша гра, ближча до дійсності, у якій гравці нерідко порушують правила для власної наживи. Тому при створенні нових економічних норм необхідно враховувати, що люди можуть обманювати", - говорив учений.

Гурвіч розробив механізми, завдяки яким компанії можуть приймати рішення, що поєднують істинність, індивідуальні вигоди і соціальне благополуччя.

Крім того, він був автором численних праць з теорії корисності, проблем стійкої глобальної рівноваги економічних систем, вирішував задачі реалізації процедур колективного вибору через використання ігрових моделей.